Одного з улюбленців наших дітей, поета Олександра Гликберга, маленькі читачі знають як Сашка Чорного. Напевно, це природно: поет, що володів разючим дарунком перевтілений верб, увійшов в історію літератури під "дитячим" ім'ям. Але Сашко Чорний - псевдонім письменника. А от англійська дитяча письменниця й ілюстратор книг Гринуэй (1846-1901) псевдонім не брала.

Однак ім'я її - Кейт - так закріпилося за нею, що не тільки на обкладинках книг, але й у солідних довідкових виданнях, у тому числі в багатотомному Словнику літературних біографій, вона зветься не інакше як Кейт Гринуэй. Художник по утворенню, Кейт Гринуэй все своє життя присвятила образотворчому мистецтву.

Її акварелі неодноразово експонувалися па всіляких виставках, увійшли в приватні колекції багатьох аматорів мистецтва. Відомо, наприклад, що одну з її картин придбав Олександр Дюма, Роберт Луїс Стивенсон затверджував: саме добутку Кейт Гринуэй надихнули його на створення "Дитячого квітника віршів".

Основу художньої спадщини Гринуэй склали дитячі ілюстровані книги. На думку дослідників, відрізняються вони новаторством у відбитті миру дитинства, що йде з фольклору. І не тільки: вони разюче гармонічні в єдності художнього рішення - від обкладинки до обкладинки у своїй колірній гамі.

Акуратні, чарівні хлопчики й дівчинки, у мереживах і оборках, у вишуканих капелюшках, напевно, здадуться читачеві старомодними, ідеалізованими, злегка манірними. Однак малюнки ці - вдивитеся в них уважно - на довгі роки стали еталоном у зображенні дітей... і ляльок. З'явилася навіть мода "під Гринуэй".

Без дозволу автора, як свідчить Словник літературних біографій, створювалися піратські копії її малюнків. Стилізації під Кейт Гринуэй прикрашали не тільки книги, але й листівки, вази, вишивки. Дівчинки грали в ляльки, дивно схожі на дітей із книжок Кейт Гринуэй, Мода на Кейт Гринуэй надовго завоювала книжково-журнальну дитячу ілюстрацію в Європі (у тому числі, здається, у Росії) і США.