Несподіваною іноземкою виглядає одна з найвідоміших дитячих повістей Коваля - "Шамайка, королева кішок". Драматичні колізії з життя помийної кішки розвертаються на карикатурно-закордонному тлі, де діють негр Джим і лже-японець Малі, худа Лиззи й графиня Блонская, куховарка Долли та інші жителі нью-йоркських нетрів і палаців.

"Шамайка" - результат роботи Коваля з Роланом Быковым над сценарієм по розповіді Э. Сетон-Томпсона. Недарма письменник "умудрився присвятити" цю повість їм обом. Повість смішна, зворушлива, із забавними пригодами, але набагато сильніше Коваль торкає серце читача без усяких негрів, графинь і сюжетної тріскотні.

Для цього йому досить назвати розповідь небувалим словом "Орехьевна" і показати бабусю за забором, що скликає курей. "" Добре-Те як у вас", - сказав я, зупинившись у забору. "Що отут гарного, аньдел мій? - відразу відгукнулася бабуся. - Ліс так комарі"". Небагато начебто. Але цю бабусю Орехьевну ми вже не забудемо й радісно зустрінемо її в інших розповідях (а скоріше віршах) із циклу "Про них".

От пройшовся герой по танцюючий під ногами висячому містку, підстрибнув - і схотілося йому політати. У замисленому настрої вертається додому, а там лист. Від Орехьевны. Пише: "Я б до тебе прилетіла на крильцях. Так немає крил у мене". Точно, Орехьевна так і напише, ми ж її знаємо. А те ще скаже Орехьевна: "Пылшыкы прийшли", і оторопіє герой: що це за жах така - "пылшыкы"?

Виявляється, пильщики це, мужики по дворах ходять, дрова пиляти-колоти. Попрацювали в Орехьевны, картоплі поїли й полізли на сарай спати. Потім пішли в інше село, а автор поліз на їхнє місце, на дах сараю. Весна була... Так смачно написані ці пылшыкы, що й ребенок відчує радість ладної роботи, весняного дня й блаженного відпочинку на теплих дошках під сонечком. Юрій Коваль все життя проходив по відомству дитячої літератури.